Крок до нейтронних зірок 8. Нюанси виготовлення і попередній тест.

Забарився я з публікацією нової частини проекту. Останній запис був так давно, що я й забув про що минулого разу писав. Проте хочу запевнити, що часу я дарма не втрачав і уже виготовив антену. Вона великувата і ледь поміщається у мене в кімнаті.

Виготовлення антени я почав із виготовлення зв’язувальних ланок стріли. Стріла стладається з 3х алюмінієвих профілів 10х20 мм, кожен 1м завдовжки. Для їх з’єднання я виготовив (фрезернув) 2 алюмінієві бруски. Ці бруски ідуть всередину профілю. Ззовні я використав стальну стрічку (20 мм завширшки). Метрову стрічку я порізав на 4 частини і закріпив 10 гвинтами. Напевно це перебільшення по жорсткості, але зате анетена у вертикальній площині не коливається зовсім.

Наступний етап є точне нарізання елементів антени. Для цього я використовував приспособу з дирочкою в розмір елемента і міні лещата. Далі я підгонив елементи надфілем. Точність фактично визначається точність вимірювального інстумента. В моєму випадку — це лінійка з поділкою в 0.5мм. Це приблизно і є похибка виготовлення. На щастя в мене не було елементів довше 35 см, тому лінійки вистачало.

Далі йде розмітка стріли. Для цього я користувався звичайною рулеткою і це не круто, але все ж краще ніж маленькою лінійкою від точки до точки. З маленькою лінійкою (навіть точною), похибка на великих відстанях накопичується досить швидко. На жаль, як показала практика, до цього ще додається похибка точності сверління отвору під елемент. Ще одна проблема є те, що профіль є тонкий і не вдається нарізати нормальну різьбу М3 (1.5-2 витка лише), тому краще гвинти не затягувати.

Підгонка роздрукованих елементів. Хоча я і збавляв швидкість друку для кращої точності, але все одно підгонив елементи в розмір. Наприклад, розсвердлював отвір під елемент, зрізав нерівності. Великі елементи на моєму принтері гнуться під час друку. Аби витримати розмір, я їх грів термофеном і підправляв. Отвір у елементах (по середині) я розверлював вже з центрованим прутиком.

Досить складним було виготовлення рефлектора. Це взяло стільки ж часу, скільки і встановлення всіх директорів. Я про це не думав при проектуванні і тепер маю такий от досвід. На кінчики елементів я встановив 6мм ковпачки для захисту ВЧ роз’ємів. З ними анетена виглядає красивіше і несе певну практичну функцію — волога не буде попадати всередину трубок і параметри антени будуть більш стабільними.

Елементи вібратора приєднуються до SMA роз’єму через латунні шайби (але не утворювати гальванічну пару алюміній-мідь). Після закінчення встановлення всіх елементів, знаходимо центр масс антени (метод 2 пальців) і пригвинчуємо кріплення мачти. Готова антена виглядає як на малюнку зверху.

Залишилось додати лише патичок для вертикальної орієнтації антени і лазер для позиціонування на небі.

ТЕСТ

Хвилюючий момент. Як же виміряти параметри антени? На щастя я маю мікро антенний аналізатор NanoVNA. На момент покупки він коштував менше 50 дол, а зараз і ще менше. Аби корректно виміряти параметри антени, аналізатор потрібно відкалібрувати з тим кабелем, що буде під’єднуватись до антени. Процедува калібровки є елементарна, але необхідна. Також є програма для взаємодії з комп’ютером. Ось що я отримав:

Частинка інтерфейсу програми

Отже, VSWR=1.021 (близько похибки приладу). Мінімум S11 на 412.3 МГц (буквально 2 МГц промазав — чудовий результат). Глубина мінімуму — -40 дБ!!! Як для попереднього тесту в кімнаті — це аж занадто круто (щось тут не так -_-).

Ну що ж, згодом сунутиму антену на гору і тестуватиму на відкритому середовищі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *