У своєму 8-бітному комп'ютері, я використовую VT-100 термінал для комунікації з комп'ютером. Це зручно, бо дає змогу приєднати USB-клавіатуру і VGA-монітор для роботи з комп'ютером. Але це не автентично. Тому я зібрав клавіатуру ASCII за схемою 50-річної давнини.
Перше питання — для чого? Клавіші є кнопками, і нормально на них не попрацюєш. Але, як і сам комп'ютер, вона зібрана, щоб чогось навчити. Окрім того, схема є надзвичайно простою і функціональною: маючи лише дві мікросхеми і чотири транзистори, клавіатура видає 7-бітний код символу і сигналізує при натисканні клавіші. Тобто, не треба зберігати в пам'яті таблицю символів, не треба постійно сканувати клавіатуру і забирати процесорний час, варто лише считати ASCII-символ при надходженні сигналу "нажата клавіша".
Автор Дон Ланкастер у 70-х роках опублікував чимало схем клавіатур. Цікаво, як комп'ютерна клавіатура усадкувала чимало від друкарської машинки. Дон опублікував і схему ТБ друкарської машинки, тому додати процесор і перетворити це на комп'ютер було лиш справою часу. Тобто, ці ідеї літали в повітрі, і нічого не створюється на порожньому місці.
Повертаючись до мого втілення клавіатури, я робив із того, що мав. Запропоновані мікросхеми вже не випускаються, тому я їх замінив на тригери Шмітта 7414. Транзистори — будь-які загального призначення (в мене BC559), діоди 1N4148. Я не змінював оригінальну схему, вона працює із тими номіналами резисторів, що зазначені. Єдине, що я додав, — це кнопка нижнього підкреслювання, бо у ранніх версіях Бейсика вона використовувалася для коригування замість Delete.
Демонстрація роботи: