Історія УПА в Морочнянському районі

Другий нетиповий запис для цього блогу про історію. Тут я зібрав відомості про діяльність УПА в колишньому Морочнянському районі. Більшість інформації є з літописів УПА, але також прикрашена персональними дослідженнями Валентини Тумаш. Багато інформації це копія з її персонального блогу який є першоджерелом і який я дуже рекомендую почитати. Особливо, це стосується сімейних історій і людяного опису подій. Такий емоційний погляд, через свій фомат, є відсутній у літописах УПА. Все ж вагу і вклад літописів я не хочу применшити, бо це є фунтаментальна праця.

Варто також зазначити, що жодних подій пов'язаних зі Волинською трагедією на території Морочанського району не зафіксовано. Батьки моєї бабусі, що були приїжджі етнічні поляки, всю війну і потому прожили у Кухотській Волі, що була найближче до Волині. І лиха вони більше натерпілись від комуністів, які у колаборації з поляками-комуністами, вчиняли заходи по примусовому переселенні. Аби уникнути цього вони були змінили свою паспортну національність на українців.

Вступне слово

Олександр Денищук, автор «Книги Пам’яті і Слави Волині» так описує Зарічненський район: «Це найбільш комуністичний район у Рівненській області. У всьому Зарічненському районі було стільки учасників УПА, як в одному селі Здовбиця. Але коли я завершував поїздку вашим районом, мені сказали: «Поїдьте на Волинь, там ще більш віддані комуністи». І дійсно, я переконався згодом у правильності цих слів. Якщо говорити про конкретні села, то найбільше борців за волю України було в селі Морочне». 

Усього Олександр Денищук записав у наших селах 490 прізвищ учасників боротьби за Україну. Серед них 225 загиблих та 196 репресованих. Доля шести чоловік залишилася невідомою.  Найбільше учасників національно-визвольних змагань дослідник виявив у селі Бродниці – 51, у Великому Морочному – 50, у Бутовому – 44, у селі Серники – 43, у Вичівці – 38, у Річиці – 27, у Вульці Річицькій – 19, у Боровому – 18, у Кухчі, Олександровому, Любині та Малому Морочному – по 17, у Кухітській Волі – 15, у Перекаллі – 13, у Млинку – 11, у Локниці – 10, у Новосіллі – 7, в Осовій - 6. Декілька таких прізвищ зафіксовано у Бору, Вовчицях, Дубчицях, Дубрівську, Іванчицях, Коморах, Кутинку, Муравині, Неньковичах, Ніговищах, Острівську, Привітівці, Соломирі, Храпині.

Дослідник діяльності ОУН на території Зарічненського (тоді Морочнівського) району, завідувач відділу «Інституту дослідів Волині» Ігор Марчук стверджує, що «через низький рівень освіти місцевого населення до різних ідеологій у Зарічненському районі ставилися досить прохолодно. Найбільшого успіху досягла комуністична партія Західної України, використовуючи зубожіле становище поліщуків та вміло займаючись демагогією про комуністичне майбутнє» [Джерело].

Історія УПА

Тим не менш, маємо що маємо. Офіційна дата створення УПА є 14 жовтня 1942 року. Наступного 1943 року зафіксовано досить незначну активність наших козаків на Поліссі і зокрема у тодішньому Морочненському районі. Наприклад, у повстанських документах за листопад–грудень 1943 р. згадуються два села Морочанського району (Тьолковичі, Озірці) і три села Зарічненського району (Кухче, Кухотська Воля, Дібрівськ). [Літопис УПА, том 7, 2006].

У другому томі Літопису УПА нової серії подано карту районів діяльності УПА у серпні-листопаді 1943 року:

До Пінського повстанського надрайону “Болото”, значна частина якого була розташована в теперішній Білорусі, у жовтні 1943 р. входила організаційна мережа, розгорнута в семи адміністративних районах: Жабчинському, Зарічненському, Логишинському, Лунінецькому, Морочанському, Пінському, Яновському.

Згодом, з приходом фронту ця структура змінилась. Нова ВО поділялась на три райони: Берестейський (“Круча”), Кобринський (“Лан”) і Пінський (“Степ”). Складовими Пінського повстанського надрайону стали, крім м. Пінська, населені пункти Пінського, Лунiнецького, Логишинського, Жабинківського, Іванівського, Дорогочинського адміністративних районів, районів Пінської області Білорусі, Морочнянського та Любешівського адміністративних районів Волинської та Рівненської областей України. Пінський надрайон очолював “Вірний” (а згодом “Волос”). [Літопис УПА, том 7, 2006].

Досить слабка активність УПА на морочнівський землях частково пояснюється віддаленістю і відсутністю зв’язку. Згадується, що єдину радіостанцію використовували для зв’язку з Північною Групою УПА, що тоді діяла в Морочненському районі:

В жовтні 1943 року центральний штаб командування на Волині (Кл. Савура) зладнав одну радіостанцію, але засяг її був невеликий, всього до 100 км. І штаб міг користуватись лише для зв’язку з Північною Групою, яка в той час вела наступ на російсько-большевицьких партизан, що загніздилися в Морочинському районі, з метою витиснення їх за Прип’ять.

[Літопис УПА, том 1, 1989].

15 і 16 червня 1943 українські збройні відділи (УПА) знищили табір большевицьних партизан в с. Вичовці (Пінщина). Тут убито біля 80 червоних, а багато забрано в полон. Здобуто аптеку, радіо, 4 гранатомети та захоплено канцелярію штабу, де були списки свідомих українців з околиці, призначених на розстріл.

Протягом липня 1943 р. українські збройні відділи (УПА) вели завзяту боротьбу з большевицькими партизанами в терені Маневич та відкинули їх поза залізничу лінію Ковель — Сарни. Інший український відділ витиснув червоних від Камінь-Каширська в сторону Любeшева — Морочна. Рівно ж успішні були бої українських збройних відділів коло ріки Прип’яті, Українські збройні відділи здобули в цих боях значну кількість зброї та винищили кілька сотень большевицьких засідок. [Літопис УПА, том 2, 1990].

Тобто большевицькі бандити були витіснені УПА з південних земель і міцно засіли на нашій землі. Окрім того прибували нові «партизани». Червоні мали свої бази й осередки головно по польських колоніях, зокрема в Пінщині (р-н Морочно), подекуди в Сарненщині, Костопільщині, Ковельщині й Берестейщині. Вони дуже дошкулювали українському населенню безупинними грабунками й бешкетами.

Поява загону Фьодорова в західній частині Волині восени 1943 командування УПА сприйняло як серйозну загрозу. У вересні 1943 року в штабі Дмитра Клячківського відбулася зустріч в присутності начальника штабу Леоніда Ступницького і командувачами округів «Турів» і «Заграва». Під час нього було вирішено атакувати базу Федорова на Поліссі. Із заходу в бік Любешова були атакувати три куреня на чолі з Юрієм Стельмашуком  (1000 осіб), з півдня між річками Стир і Стохід, полк «Котловина» під командуванням «Рубашенка» (1000 осіб), а зі сходу — на Морочне «Дубовий» з куренями «Лайдаки», «Яреми», «Кори», «Крука», які прибули з району Кременця (теж близько 1000 чоловік). Операція УПА не принесла очікуваних результатів, так як групі Федорова вдалося відійти за Стир [польська художня книжка J. Sobiesiak, R. Jegorow, Burzany, Lublin 1974, s. 310—323].

У звіті округи «Заграва» за 25 грудня 1943 року ситуація описується так:

Морочанський район.

Haми oxoплeнo до 2/3 paйoнy. Члeнiв Hapaxoвyсться 34-ox. Оxoплeний тepeн нe пoдiлeнo aдмiнiстpaтивнo, a лишe пoв'язaнo зв'язкaми. Opгaнiзaцiйнa poбoтa вeдeться poзвiдкoю i пpoпaгaндoю. Бiльшiсть члeнiв пoкинyлa paйoн i нaлeжить дo бoївки. Пoшиpювaння сiтки тa oxoплeння тeрeнy нeмoжливe пoкищo. Beсь paйoн зaгpoжeний бiльшoвикaми, який начислюється дo 2000 чoлoвiк. Ha зимy вoни пpимiстились пo oбox бeрегax piчки Cтиp, дe oкoпaлись та пoбyдyвaли бapaки. Пpaвдoпoдiбнo poзiбpали шкoлy в с. Тьoлькoвичi-B. тa poзбиpають бyдинки нaшиx пpaцiвникiв нa бyдoвy свoix баpакiв. Гpaблять нaсeлeння, їxня poзвiдка poз'їжджaє навiть пoзa мeжi paйoнy. Poзбyдoвyють сiткy дoнoщикiв, женуть та п’ють з дядьками самогонку.

Пpи кiнцi листoпада нiмцi бомбардували мiсця oсiдкy кoмyнiстинниx бaнд…

Пo дoвшiй вiдсyтнoстi УПA нaсeлeння знeвipилoсь в її сили, вiдмoвлясться вiд пoмoчi i пpaцi. Hавiть сepeд симпaтикiв пoмiчaсться нexiть, a бyвaють випадки, щo дexтo, щoб зaмaскyвaти спiвпpaцю з нами, п'є з кoмyнiстами. Пiд час пеpeбyвaння боївки в цьoмy paйoнi, втiклo двoх кoзакiв дo кoмyнiстiв, пiсля чoгo пoчались пepeслiдyвання боївки чepвoними. Остaнньo пyскають слyxи, щo пiдyть нaстyпoм на пiвдeнь. Miсцями мoбiлiзyють дoбpoвoльцiв.

Кpiм згaдaниx налeтiв нiмцi нe зaстoсoвyвaли жoдниx peпpeсiй.

[Літопис УПА, том 2, Нова серія].

Незважаючи на досить похмуре становище, УПА не припиняло дій. В наказі 52 групи «Турів» відзначно козаків-розвідників, що проводили операції в нашому районі:

Червона армія в січні — березні 1944 року відвоювала у нацистських окупантів Рівненську та більшу частину Волинської областей, зайняла міста Рівне й Луцьк. До середини квітня німецький Вермахт залишив Буковину, половину Тернопільщини включно з обласним центром й Покуття. Лінія фронту стабілізувалася до липня 1944 року, а на схід від неї повернулася  радянська влада. Тож поки підрозділи угруповання УПА-Захід продовжували боротьбу в тилу німецьких та угорських військ, УПА-Північ і УПА-Захід на Волині, Поліссі й Поділлі з лютого—березня 1944-го перейшли лінію фронту вже билися проти радянських частин [ІП].

Рух лінії радянсько-німецького фронту. Крайнє ліве положення — становище на квітень 1944 року

Перші сутички українських повстанців з радянськими силами відбулися в другій половині січня 1944 року на сході Рівненщини. По ходу руху лінії фронту на захід з відділами УПА-Північ груп "Заграва", "Богун" і "Турів" боролися війська НКВД з охорони тилу 1-го Українського фронту та частини регулярної Червоної армії [ІП].

Всі відділи УПА з приходом фронту, згідно наказу к-ра УПА «Північ», мали переходити в большевицьке запілля та діяти згідно наказів та інструкцій, які одержали від командування [Літопис УПА, том 8, Нова серія].

У наказі "До командирів загонів" (8 березня 1944 року) штаб групи "Заграва" так характеризував ситуацію:

"Вчора боролися ми проти німецького імперіалізму, проти німецького гестапо, гітлерівської партії та їх вислужників ляхів; проти московського імперіалізму, проти червоної грабіжницької банди партизанів та їх союзників ляхів. Сьогодні на одного ворога менше. Боремося проти московського імперіалізму, проти сталінського режиму, проти партії, НКВД та їх вислужників, які готові помогати кожному ворогові українського народу, ляхів".

У доповідній запистці НКВС наркома госбєзопасності Савченко від 12 січня 1944 року виявили на допиті 6 чоловік СБ УПА, що тоді були біля великих Телкович. Кухотсько-Вільського священника енкаведисти також визначили як активного агента Служби Безпеки УПА і що той нібито видав чотирьох совєцких працівників. Коли священника везли на допит, у того «стало серце» по дорозі.

Як свідчить доповідна записка голови Морочнівського райвиконкому Шмати голові Рівненського облвиконкому, з 15 червня по 20 вересня 1944 р. в районі було вбито 10 голів, 7 секретарів сільрад, 5 десятників і 4 районних працівників.

У той час на території Морочанського та Голобського районів, а також між р. Стохід на Турією діяла «Холмська» бригада на чолі з командирем Ткачем. «Хoлмськy» бpигaдy opгaнiзyє ст. бyлaвний Бyp'я нa тepeнi Мopoчaнськoгo тa Мaнeвицькoгo ліснoгo масиву в місяцях вepeснi й жoвтнi 1944 р. Бpигaдa фopмується з вiддiлiв coтникa Оcтpiжськoгo, щo дiяли нa тepeнi Хoлмщини й пepeйшли фpoнт в мiсяцi сepпнi тoгo ж poкy тa мicцeвиx бoївoк. B мiсяцi жoвтнi бpигaдa зicтaє цiлкoвитo yфopмoвaнoю. Пepший зaгiн пiд командуванням ст. бyлaвнoгo Бpoдяги, в силi 85 людeй, дiє нa тepeнi Mopoчaнськoгo тa Любeшiвcькoгo paйoнiв.

Відділ УПА стрівся з більшовиками біля с. Морочно і зав’язався бій. Червоних розігнано, кілька вбито, після чого більшовики винеслися з с. Морочно до с. Погость біля Стира.

Місцева група ВОП-у та районний актив перевів кілька пропагандивних рейдів, в кількох селах роздано кооперативи для населення.

На що 1й секретар Рівненського обкому партії Бєгма жалівся Хрущову [Літопис УПА, том 4, Нова серія]:

            Должен сказать, Нікіта Сєргєєвіч, что за послєдніє дні украінскіє националісти сталі правадіть болєє нахальную тєрарєстічєскую дєятєльность протів насєлєнія, главним образом савєцкого актіва, нападєнія на нєбольшиє групи ваєних частєй і арганізованиє вааруженниє нальоти на райцентри (Деражня, Тучін, Владімірєц, Марочно, Висоцк).

B м-цi жoвтнi, дeщo пo пpичинi сильнiшoгo нaшoгo pухy, чepвoнi пoчaли pухaтись i тaк: дня 13 жовтня чepвoнi, зiбpaвшиcь з Любaшeвa тa Пoгoстя, пepeвeли aкцiю пo oкoлицi бiля Kухоцької Boлi, Tapaжy, Бopкiв тa бiля xутоpiв Бopoвoї. B peзyльтaтi чoгo бyлa cтpiчa з мiсцeвим BОП-oм тa aктивом. Bпaв oдин козак тa двox paнeниx. Пo пpичинi мaлoї кiлькoстi нaшi нe нaв'язyвaли цiлкoм бoю. Пiд чaс тoї ж aкцiї зловлено 13 чoл. цивiльнoгo нeсeлення, з чoгo вiciм oсiб випущeнo, peшту вивeзeнo.

15-17 листопада 1944, червоні в кількості 500 чоловік проводили акцію по селах і лісі Морочанського району.

Дня 23 листопада 1944 р. на місце закватерування штабу Морочанського району (в лісі біля Кухоцької Волі) наскочили ворожі пограничники.  Koмaндиp Буp'я вpaз з oxopoнoю попав в окруження з якoгo вiв бiй около 3 гoдин. B бoю зaгинув кoм. Бyp'я, нaчaльник poзвiдки Двигyн тa 12 кoзaкiв [Літопис УПА, том 8, Нова серія].

Місце Бур’ї в боротьбі заступив командир Буйний.

21 травня 1945 року в с. Заозір’ї Морочненського району повстанчий відділ Буйного зробив наскок на групу енкаведистів в числі до 15 осіб. Внаслідок бою 10 большевиків вбито, а 5 стрибків зловлено живими. Повстанці здобули 1 кулемета «Дихтярова», 1 ППС, 3 фінки, 3 кріси «Мавзер», […] десятизарядки й 2 пістолі. По стороні повстанців – 2-ох ранених.

25 травня 1945 року в с. Кухоцька Воля Морочненського району відділ УПА під командою Буйного зробив засідку на відділ районового НКВД. Під час бою большевики втратили 2-ох енкаведистів, що були в червоній партизанці, повстанці здобули 1 фінку, 1 кріса і 1 пістоль [Літопис УПА, том 8, Нова серія].

В совєцких доповідях [Літопис УПА, том 4, Нова серія] в липні 1945 доповідається, що УПА полювало і на робітників зв’язку. Зокрема було ліквідовано начальника контори зв’язку Морочно Тишковець Івана Адамовича, лінійного монтера Денисюка, лінійного надсмотрищика Клепач із дружиною і поштарів Головач і Ковальчук.

У 1945 р. у Морочно намагались відновили свою роботу окупаційні совєцькі органи влади. Але через активні дії військових загонів УПА, котрі не припиняли чинити збройний опір радянській владі, у 1946 р. керівництво району переносить органи управління і райцентр до більш безпечного місця – Зарічного. Район перейменовують у Зарічненський.

Восени 1945 змінюється тактика большевиків. За жовтень 1945 повідомляється [Літопис УПА, том 8, Нова серія], що в мiсяцi вepеснi тa жoвтнi бoльшoвики стoсунковo пepeвoдили менше акцій, а більше стосували засідки і то під ріжним видом. Стосують дуже часто рейд під нашою маркою. Тоді говорять усі українською мовою, співають українські революційні пісні та називаючи себе по псевдах. Під час такого рейду стараються всіма способами довідатись від селян щось за повстанців.

Переодягаються в жіночий одяг і стежать за повстанцями. Дають жінкам отруту, аби ті отруювали харчі для повстанців. А також отруєні ліки. Підсилають людей звільнених з роботи з Німеччини або навіть Сибіру, аби мати своїх інформаторів серед УПА. Аби завербувати людину, арештовують вночі і тримають в «районі» доки не погодиться на співпрацю.

В Морочненському та інших районах НКВД мовляв губить провокативні листки на наших людей. Пишуть, що немов такий то осібняк є їхнім працівником, пишуть йому якісь завдання, щоб конспірувався перед нами тощо. Оказується, що ці люди, на яких пишуть провокативні листки, є агентами.

Вистачало також і зрадників як от бувший районний пров. Коваленко (справжнє ім’я Шрамович Микола Степанович), що був родом з Вільки Річицької, і пішов на услуги НКВД. Його спецгрупа в кількості 15 чоловік діяла на терені Морочанського р-ну. В диверсійній роботі Коваленко проявив себе як активний вислужник НКВД. Поза веденням наскоків, засідок та провокативної роботи, Коваленко виступав по селах з промовами. В промовах закликав населення брати зброю та вести боротьбу з повстанцями. Населення відповідало йому ось як: "Ти їх, чорте рябий, наробив, то йди і виловлюй, а ми зброї не будем брати". Крім того, старався посіяти недовір'я до ком. боївки - Комара, говорячи людям: "Комар ще має виконати певне завдання, а пізніше здасться як і я".

Найбільше розконспірував нашу роботу, терен та людей перед НКВД провідник Пинського надрайону Вірний. Через його неконспіративні кроки в терені деяких людей, що співпрацювали з нами, засуджувано, інших збито, деяких перевербувало НКВД. При помочі усної пропаганди чинники ОУН остерегли населення перед провокацією, яку примінювало НКВД в тих теренах [Літопис УПА, том 8, Нова серія].

Від 1946 року до листопада 1947 підрайонний провід ОУН у селах сіл Бродниця, Вичівка, Серники, Олександрове, Іванчиці та Бутове очолював Василя Дричка із села Бутове. Бубнович Анастасія Костянтинівна із Бродниці випікала хліб для цієї боївки ОУН, а її 18-річна односельчанка Анастасія Гаврилович потрапила під карну відповідальність за те, що в 1948 році носила їсти в лісове урочище Острівок хліб, сало, борщ, кашу, молоко для боївки ОУН Адама Довжика-Берези [Ярослава Антонюка «Діяльність Висоцького районного проводу ОУН(б) в 1947 - 1950 роках»]. 

Криївка під скиртою сіна. Викрита РПГ 445 сп в р-ні с.Няньковичі Морочанського р-ну Рівненської обл. 20.09.1947 р.

ПЕРЕЛІК ПІДПІЛЬНИХ ІМЕН (ПСЕВДОНІМІВ)

[Газета Полісся за 17 жовтня 2013 року].

Реабілітовані

Полюхович Іван Федорович, 1928  р.  н., с.Серники Висоцького р-ну. Українець, неписьменний, вояк УПА,перебував на нелегальному становищі.Заарешт. 19 лютого 1945 р. Обвинувач. заст. 54-1а, 54-11 КК УРСР. Помер 28 серпня1945 р. у тюрмі №2 м. Дубно УНКВС у Рівненській обл. Ухвалою ВТ військ НКВС Рівненської обл. від 7  вересня 1945  р.справу припинено у зв’язку зі смертюобвинуваченого. Реабіл. висновком прокуратури Рівненської обл. від 27 вересня1993 р. (СБУ, 14161).

Островський Іван Іванович, 1926  р.  н., с.  Вичівка Висоцького р-ну. Українець, вояк УПА, перебував на нелегальному становищі. Заарешт. 2  лютого 1945 р. Обвинувач. за ст. 54-1а, 54-11 КК УРСР. Постановою Висоцького РВ НКВС від 20 серпня 1945  р. справу припинено з оперативних міркувань. Постановою прокуратури Рівненської обл. від 5  листопада 1993 р. справу припинено за відсутністю складу злочину. (СБУ, 14653).

Парчук Григорій Матвійович, 1902  р.  н., с.  Вичівка Висоцького р-ну. Українець, вояк УПА, перебував на нелегальному становищі. Заарешт. 12 серпня 1945 р. Обвинувач. за ст. 54-1а, 54-11 КК УРСР, ст. 2 Указу ПВР СРСР від 19 квітня 1943  р. Засудж. ВТ військ НКВС Рівненської обл. 29 вересня 1945 р. на 20 р. каторжних робіт і 5 р. позбавлення прав з конфіскацією майна. Звільн. 27 червня 1956  р. Реабіл. висновком прокуратури Рівненської обл. від 9  вересня 1993  р. (СБУ, 14043).

Для додаткового ознайомлення

1. Книга Пам'яті і Слави Волині том 15 Зарічненський район
2. 88-річна жителька с.Вичівка Ольга Місюра, про родину Музичків і Другу Світову війну в Зарічненському р-ні Рівненщини